|
7 марта 2007 14:09
Особливості продукції антифосфоліпідних антитіл у вагітних з антифосфоліпідним синдромом, пов`язаним з урогенітальною інфекцією
На сьогоднішній день антифосфоліпідний синдром (АФС) є одною з найвагоміших причин різноманітної акушерської патології яка веде до збільшення перинатальної захворюваності та смертності [1].
Відомо, що АФС відноситься до аутоімунних захворювань, та, крім того, часто розвивається вторинно на тлі різноманітних аутоімунних, онкологічних та інфекційних захворювань. В свою чергу, аутоімунний процес, що лежить в основі АФС, може сприяти імуносупресії та персистенції хронічної урогенітальної інфекції, створюючи, таким чином, «хибне коло» [5].
З метою з`ясування особливостей продукції антифосфоліпідних антитіл (АФА), що відбуваються у вагітних з урогенітальною інфекцією та АФС проведено обстеження 50 практично здорових вагітних (контрольна група) та 41 вагітної з АФС та генітальною інфекцію, що отримували стандартну терапію АФС (основна група).
Діагностику АФС проводили шляхом виявлення антикоагулянту вовчкового типу (ВА) у сироватці крові («Технологія-стандарт», Росія). На другому етапі за допомогою непрямого твердофазного імуноферментного аналізу проводилося кількісне визначення сумарних β2-глікопротеїн-І-залежних антитіл класів G та M проти суміші фосфоліпідів і антитіл G та M проти бета-2-глікопротеїну-І («Orgentec Diagnostika GmbH, Німеччина). В якості діагностичного рівня антитіл до β2-глікопротеїну-І вважався 5 од/мл та більше, для сумарних антитіл проти суміші фосфоліпідів – 10 од/мл та більше [4].
Отримані дані оброблялися з використанням ЕОМ з застосуванням для порівняння критерію Ст»юдента для незалежних перемінних та критерію χ2. У дослідженні був прийнятий рівень статистичної значимості p<0,05 [2].
Інфекційні порушення у піхві жінок основної групи частіше всього характеризувались явищамі дисбіозу, наявністю неспецифічних вагінітів, викликаних умовно-патогенною флорою. Також зустрічалися випадки хламідіозу, мікоплазмозу та уреаплазмозу.
Як представлено у табл. 1, у практично здорових жінок рівні АФА були нижчими діагностичного рівня, тобто у жодної із них не було поставлено діагноз АФС. Протягом вагітності не спостерігалося чіткої динаміки наростання або спадання титрів АФА у жінок контрольної групи.
У жінок, позитивних на ВА (основна група), спостерігалося підвищення як сумарних АФА, так і антитіл до β2-глікопротеїну-І (β2-ГП-І) обох класів – M та G. Найбільшої концентрації у хворих вагітних досягли сумарні антитіла класу G проти кардіоліпину, фосфатидилсерину, фосфатидилінозитолу та фосфатидилової кислоти. Так, у термінах вагітності 8-22 тижні, ще до початку лікування АФС, їх концентрація у основній групі була у 8,8 рази вищою, ніж у здорових жінок. У термінах 26-28 тижнів вагітності їх концентрація була у 4,5 рази вище відповідного рівня АФА жінок контрольної групи. У термінах 36-41 тижня вагітності у другій клінічній групі їх концентрація була у 5,8 рази вищою рівнів АФА здорових вагітних жінок. Підвищення титру сумарних АФА класу М було не настільки суттєвим у абсолютному значенні, але у порівнянні з титрами антитіл контрольної групи сягало ще більших цифр. Так, титр антитіл у 8-22 тижні вагітності у основній групі в 10,3 рази більшим у порівнянні зі здоровими жінками; у 26-28 тижнів – в 10,5 рази; у 36-41 тиждень – в 10,3 рази ніж у контрольній групі.
Таблиця 1
Дослідження рівнів антифосфоліпідних антитіл у досліджуваних групах (М±m, од/мл) 
Також уявляється цікавим розглянути частоту виявлення тих чи інших АФА в залежності від терміну вагітності. Я видно з рис. 1, у ста відсотків жінок обох досліджуваних груп було виявлено антитіла з активністю ВА, що було критерієм включення в основні групи. Частіше всього виявлялися АФА класу G – у 36,6% жінок ІІ групи та у 41,5% жінок ІІІ клінічної групи. Далі за частотою йдуть сумарні антитіла до фосфоліпідів та до β2-глікопротеїну-I. У ІІ групі вони виявилися у 24,4% пацієнток, у групі ІІІ - у 22,0%. Антитіла до β2-глікопротеїну-I класу G виявлялися у 12,2% жінок ІІ клінічної групи та у 9,8% жінок групи ІІІ. Сумарні антитіла до фосфоліпідів класу М виявлялися у 9,8% жінок другої групи та у 7,3% жінок третьої клінічної групи. Сумарні АФА обох класів виявлено у 7,3% ІІ групи та у 9,8% жінок ІІІ клінічної групи. Антитіла до β2-глікопротеїну-I класу М виявлялися у 4,9% жінок ІІ групи та лише у однієї жінки (2,4%) ІІІ клінічної групи. Антитіла до β2-глікопротеїну-I обох класів виявлено у 4,9% жінок ІІ групи та у 7,3% жінок клінічної групи ІІІ. Статистично значущих відмінностей між двома досліджуваними групами за допомогою точного
критерію Фішера та критерію χ2 виявлено не було.
Рис. 1. Частоти виявлення різних типів антифосфоліпідних антитіл у досліджуваних групах при постановці на облік.
Як представлено на рис. 2, частоти виявлення різних типів АФА наприкінці вагітності практично не відрізнялися від таких на її початку. Як і в першій половині вагітності, у більшої кількості жінок виявлено лише АФА класу G, що складає 42,9% жінок ІІ та 42,5% жінок ІІІ клінічної групи. Далі за частотою йдуть жінки, у яких виявлено як антитіла до суміші фосфоліпідів, так і антитіла до β2-глікопротеїну-I. У групі ІІ їх кількість дорівнювала 17,1%, у ІІІ клінічній групі – 20,0% жінок. Антитіла до β2-глікопротеїну-I класу G та сумарні АФА обох класів виявлялися в однакової кількості жінок обох досліджуваних груп – 4 жінки (11,4% для групи ІІ та 10,0% для групи ІІІ). АФА
класу М зустрічалися у 8,6% жінок групи ІІ та у 7,5% жінок ІІІ клінічної групи.
Рис. 2. Частоти виявлення різних типів антифосфоліпідних антитіл у досліджуваних групах наприкінці вагітності.
Антитіла до β2-глікопротеїну-I обох класів виявлено у 5,7% вагітних другої групи та у 7,5% жінок групи ІІІ. Рідше всього як і на початку вагітності виявлялися антитіла до β2-глікопротеїну-I класу М. У кожній групі вони виявлені всього у однієї вагітної (2,9% для групи ІІ, 2,5% для групи ІІІ). Як і на початку вагітності, статистично вірогідних відмінностей поміж групами виявлено не було.
Таким чином, дослідження титрів різних типів та класів антифосфоліпідних антитіл показало їх статистично вірогідне збільшення у жінок основних груп. Причому після початку лікування в обох групах існувала тенденція до зниження титрів всіх типів антитіл. Більш виражена тенденція відмічалася у групі жінок, що додатково отримували есенційні фосфоліпіди. Що стосується частоти зустрічаємості різних типів та класів вкрай гетерогенної групи АФА у досліджуваних жінок, то вона відповідала даним інших авторів і не змінювалася протягом вагітності, незважаючи на проведене лікування, наводячи на думку, що при АФС для кожної пацієнтки характерний свій індивідуальний спектр антитіл, який майже не змінюється з часом.
Наявність аутоімунного процесу диктувала необхідність дослідження імунного статусу з вивченням неспецифічного, клітинного та гуморального імунітету, концентрації циркулюючих імунних комплексів, яке проводилось у першій та другій половинах вагітності у жінок досліджуваних груп.
Дослідження імунітету жінок з антифосфоліпідним синдромом показало наявність певних змішаних порушень імунологічного гомеостазу, характерних для аутоімунних процесів. Ці зміни сприяють підсиленню колонізації організму патогенною та умовно-патогенною флорою, а також персистенції вірусної інфекції, яка, в свою чергу, може бути індуктором та тригером АФС. Таким чином, потрібні подальші дослідження спрямовані на пошук оптимальної імунокоригуючої терапії, що дозволить знизити перинатальну захворюваність та смертність шляхом підвищення якості лікування АФС у вагітних жінок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антифосфолипидный синдром в акушерской практике / Макацария А.Д., Бицадзе В.О., Гениевская М.Г. и др. – М.: Руссо, 2001. – 344 с.
2. Боровиков В.П., Боровиков И.П. Statistica. Статистический анализ и обработка данных в среде Windows. – М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1997. – 608 с.
3. Иммунологические методы: Пер. с нем. / Под. ред. Фримеля Г. – М.: Медицина, 1987. – 472 с.
4. Основы диагностики и терапии антифосфолипидного синдрома / Баркаган З.С., Момот А.П., Сердюк Г.В., Цывкина, Л.П. – М.: Ньюдиамед, 2003. – 45 с.
5. Потапов В.О., Медведєв М.В. Сучасні погляди на роль інфекційних чинників в етіопатогенезі антифосфоліпідного синдрому // Дерматовенерология косметология сексопатология. – 2004. – Т.7, №4. – С.161-166.
|
Особливості продукції...