Є. Заремба, З. Романишин, О. Заремба-Федчишин

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Обмін речовин і фізіологічна активність органів і тканин в значній мірі залежать від забезпеченості організму вітамінами. Між вітамінами існує взаємодія, яку необхідно враховувати при складанні раціонів і дієт, призначенні вітамінних комплексів з профілактичною та лікувальною метою [2].

Численними дослідженнями доведено, що додаткове введення вітамінів підвищує якість життя, працездатність та опір організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилює імунологічну реактивність в боротьбі з інфекціями. При харчуванні хворих необхідно велику увагу приділяти насиченню організму вітамінами [3,5].

Аналіз захворюваності показує, що більшість патологічних змін пов’язана з різким зниженням забезпеченості організму вітамінами та їх активними похідними — коферментами. Недостатність вітамінів в організмі людини призводить до порушень метаболізму, які є причиною розвитку різних патологічних станів. Лікування та профілактика захворювань за допомогою фармакологічних засобів може бути ефективною лише при ліквідації вітамінної недостатності [4]. За результатами рівня вітамінів в крові та сечі оцінюють ступінь забезпечення вітамінами організму [10].

Метою роботи було встановлення рівнів вітамінів у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця до і після лікування Нейровітаном з метою визначення його ефективності.

До складу Нейровітану входять: октотіамін (25 мг), рибофлавін (2,5 мг), піридоксин гідрохлорид (40 мг), ціанкоболамін (0,25 мг).

Дія препарату визначається ефективністю вітамінів, які входять до його складу. Вітамін В₁ (тіамін) є важливою складовою енергетичного обміну нервових волокон, як кофермент бере участь у вуглеводному обміні. Октотіамін (комбінація вітаміну В₁ та тіоктової кислоти) має пролонговану дію, більшу кислостійкість, всмоктуваність та ефективність у порівнянні з тіаміну хлоридом. Вітамін В₂ (рибофлавін) приймає активну участь у вуглеводному, жировому та білковому обміні, необхідний для синтезу гемоглобіну. Вітамін В₆ (піридоксин) бере участь у білковому обміні та синтезі нейромедіаторів, покращує функцію печінки та нервових волокон. Вітамін В₁₂ (ціанкоболамін) приймає участь у синтезі нуклеотидів, кровотворенні, синтезі мієліну, розвитку епітеліальних клітин і рості організму [8]. Вітаміни В₁, В₂, В₆ мають зв’язок з процесами імунітету, В₁₂ — зі синтезом антитіл, В₁ і В₂ — з фагоцитозом. Встановлено, що вітаміни групи В підвищують секрецію антимікробного білка — лізоцима [7].

Доцільність комплексного призначення вітамінів було викликане тим, що роздільне їх використання може бути рекомендоване тільки на ранніх стадіях ІХС. На більш пізніх — з частими приступами стенокардії, гіпертонічними кризами, при серцево-судинній недостатності моновітамінотерапія малоефективна

Матеріали і методи дослідження

Нами обстежено 30 хворих (14 чоловіків і 16 жінок) на хронічну ІХС. Пацієнти розподілені на дві групи. У основну групу увійшли 15 хворих з ІХС віком 48—74 років (середній вік 60,8 років). Вони отримували Нейровітан по 1 таблетці 3 рази в день Курс лікування тривав 4 тижні. Контрольну групу станaовили 15 пацієнтів на ІХС, які не отримували вітамінного препарату.

Діагноз ІХС верифікували за даними клінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження. Забезпечення вітамінами (С, РР, В₁, В₂, В₆) оцінювали за їх рівнем в крові та добовій сечі на початку і після проведеного лікування. Критеріями забезпеченості організму тіаміном був рівень виділення тіаміну з добовою сечею та вільної і зв’язаної форм тіаміну в крові.

Визначення тіаміну в крові проводили тіохромним методом за Г. Д. Єлісєєвою (1953), в сечі — за Вангом і Харіусом (1939). Рибофлавін у сечі визначали за методом Е. М. Масленикової і Г. Л. Гвоздової (1956), в крові — флуорометричним методом A. Burch, O. Bessey, O.Lowry (1958) [9,11].

Рівень забезпеченості нікотиновою кислотою вивчали шляхом визначення N1- метилнікотинаміду (МНА) рівня в добовій сечі та нікотинамідаденіндинуклеотида (НАД) — в крові. МНА в сечі визначали флуорометричним методом J. Huff, W. Perlzweig (1947), НАД в крові — методом W. Levitas et al. (1947). Стан забезпеченості піридоксином оцінювали за даними екскреції 4-пірідоксинової кислоти у добовій сечі, а також за результатами пірдоксалевих коферментів в плазмі крові. 4-пірідоксинову кислоту досліджували флуорометричним методом J. Huff, W. Perlzweig (1944) [11]. Визначення пірідоксалевих коферментів (пірідоксальфосфата — ПАЛФ і пірідоксамінфосфата — ПАМФ) в плазмі крові проводили ферментативним мікрометодом Є. В. Горяченкової (1963, 1965). Аскорбінову кислоту в сечі визначали методом Тільманса, у крові вітамін С — за допомогою титрування 2,6-дихлорфеноліндофенололом. Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою універсальних статистичних програм P.C.

Результати дослідження та їх обговорення

До лікування у контрольній групі хворих рівень вітамінів був нижчим від норми (табл. 1), а після лікування ще більше знизився. Рівень вітамінів у хворих основної групи до лікування не відрізнявся від показників контрольної групи.

Показники вітамінів в нормі (М±м)

Таблиця 1

Після лікування Нейровітаном рівень вітамнів В₁, В₂, В₆ достовірно підвищився, а С, РР — мав лише тенденцію до підвищення (табл. 2,3).

Показники вітамінів у пацієнтів контрольної групи (М±м) Таблиця 2

р — порівняно з нормою

р₁ — порівняно з показниками до лікування

Показники вітамінів у пацієнтів основної групи (М±м)

Таблиця 3

р — порівняно з нормою

р₁ — порівняно з показниками після лікування

Висновки

1. У хворих на хронічну ішемічну хворобу серця виявлено полівітамінну (РР, В₁, В₂, В₆, С) недостатність.

2. Нейровітан є ефективним засобом корекції міжвітамінних порушень у хворих на хронічну ІХС.

Список літератури

1. Грацианский Н. А. Очередное подтверждение неэфективности антиоксидантных витаминов в профилактике ИБС и ее усложнений // Кардіологія. — 2002. Т.42, № 2. -С.85.

2. Борец В. М., Мирончик В. В. Межвитаминные отношения при ИБС и артериальной гипертензии // Медицинские новости. — 2001. — № 1. -С.17—19.

3. Гребенникова Н. П., Георгиев В. И. Витаминотерапия и витаминопрофилактика (проблемы изобилия) // Стоматолог. — 1999. -№ 1—2. С.58—60.

4. Порохняк-Гановская Л. А., Чернухина Л. А. Потребность населения в витаминах // Провизор. — 1999. — № 3. — С.51.

5. Гордиенко С. М. Витамины. Миф или реальное благо // Провизор. — 1999. — № 3. — С.42—43.

6. Грацианский Н. А. Очередное (окончательное?) подтверждение неэфективности витаминов в профилактике коронарной болезни сердца и ее осложнений // Кардиология. — 2002. — № 2. — С.85—85.

7. Гребенникова Н. П., Георгиев В. И. Витаминотерапия и витаминопрофилактика. Проблемы изобилия // Провизор. — 1999. -№ 3. С.38—39.

8. М. Д. Мошковский. Лекарственные средства. — Москва. — 2001. — том 2. — С.68.

9. Г. Д. Елесеева. Флюорометрическое определение тиамина, кокарбоксилазы и рыбофлавина в биологических объектах. — Киев. — 1953. — том 1. — С.38—40.

10. Методы оценки и контроля витаминной обеспеченности населения / Под. ред. В. Б. Спиричева. — М.: Наука. — 1984. — С.170.

11. Вражесинская О. А. Об использовании флюоресцентных методов определения в моче рибофлавина, 4-пиридоксиловой кислоты и N-метилникотинамида // Тезисы докл. всесоюзн. конф. «Клиническая витаминология», г. Москва, 18—20 июня. — М.: Медицина. — 1991. — С.149—150.

Другие статьи раздела

19 июля 2007 13:42

Бета-адреноблокаторы в лечении сердечно-сосудистых заболеваний: место бисопролола

9 июля 2007 11:59

Новые рекомендации ACC/AHA/ESC по ведению пациентов с фибрилляцией предсердий

7 мая 2007 17:29

Липидный дистресс-синдром или все новое – это хорошо забытое старое?

4 мая 2007 19:59

Алгоритм по ведению больных с ишемической болезнью сердца

2 марта 2007 15:48

Фармакотерапия острых коронарных синдромов (II)

Все статьи раздела